Після Другої світової війни нове нефігуративне мистецтво викликало недовіру або відверту ворожість британських критиків. Відіграти роль каталізатора змін у сприйнятті авангардизму та абстракціонізму у країні вдалося галереї New Vision Center. Вона стала платформою для новаторських експериментів, вільного самовираження та представлення затьмарених консерватизмом митців. Далі на ilondon.
Історія заснування та розвитку галереї New Vision Center
Прагнучи популяризувати абстрактне мистецтво, художник Деніс Боуен взявся за організацію зустрічей, дискусій та виставок зі своїми студентами. Результатом його діяльності стало створення групи New Vision у 1951 році у Лондоні. Чоловік зосередився на формуванні простору для нетрадиційних митців. Так, регулярні заходи перетворилися на платформу для розвитку нових творчих підходів та обміну досвідом.
У 1955 році спільними зусиллями Деніса Боуена, Френка Аврея Вілсона та Халіми Налеч було відкрито галерею New Vision Center. Вона зосередилася на підтримці та просуванні сучасних митців. Незважаючи на активну діяльність, виставковий простір залишався поза увагою широкого загалу. Тоді консервативне британське суспільство сприймало поширення абстрактного та авангардного мистецтва з насторогою. Однак згодом організатори надали змогу понад 220 художникам повідомити про себе на понад 250 виставках.
Так, галерея New Vision Center стала новатором у висвітленні сучасних міжнародних художників. Вона вирізнялася відкритою політикою щодо демонстрації творчості представників різних расових та етнічних груп. Її виставки перетворилися на майданчик для чорношкірих та азійських художників, скульпторів та фотографів. З огляду на упередження та дискримінацію того часу, це було значною рідкістю серед британських культурних інституцій.
Галерея New Vision Center також не нехтувала репрезентацією європейського авангарду на британській сцені. Вона прославилася як платформа для митців, які розвивали ранні ідеї ташизму — різновиду абстрактного експресіонізму. Експериментуючи з фігуративним мистецтвом, його представники вирізнялися спонтанністю, імпровізацією та інтуїтивним підходом до творчості.
Так, галерея New Vision Center організувала експозицію італійських концептуалістів Енріко Кастеллані та П’єро Мандзоні у 1960 році. У результаті вони привернули увагу розкриттям матеріальних та просторових аспектів особливого художнього процесу у період свого становлення серед широкого загалу. У 1964 році виставковий простір долучився до висвітлення діяльності німецької мистецької групи «Zero» Гайнца Мака та Отто Піне. Вона пропагувала чистоту форми, використання нетрадиційних матеріалів та світлові ефекти. Загалом команда прагнула до «нульової точки» — нового творчого початку після травм Другої світової війни.
Змінюючи ландшафт сучасного мистецтва, попарт, опарт, мінімалізм та концептуалізм почали конкурувати з ідеями галереї New Vision Center. Хоча спершу Велика Британія виявляла скептицизм щодо нефігуративного мистецтва, вона почала більш відкрито сприймати нові течії. Зрештою, виставковий простір припинив своє існування у 1966 році.
ZERO Foundation
Визнання та значення діяльності галереї New Vision Center
Незважаючи на нетривалу діяльність, галерея New Vision Center залишила вагому ідейну спадщину для живої частини британської культурної історії. Вона представила експонати майже з 30 країн, зокрема з Великої Британії, Канади, Італії, Франції, Німеччини, Голландії, Австралії, Шрі-Ланки та Нової Зеландії. Це стосувалося таких експериментальних митців, як Обрі Вільямс, Джуді Кассаб, Рон Рассел, Мануель Фернандес та Білл Ньюкомб.
www.vancaillieartist.co.uk