У 1970-х роках високі витрати на техніку робили кіно недоступним для багатьох мешканців Лондона. Це призвело до того, що виробництво фільмів було можливим лише для еліт та професіоналів. Важливу роль у демократизації британського екрана відіграв мистецький центр Four Corners. Так, в умовах обмеженого інформаційного простору він зміг кинути виклик панівним медіа. Далі на ilondon.
Історія заснування та розвитку Four Corners
У 1973 році молоді режисери Джоанна Девіс, Мері Пет Ліс, Рональд Пек та Вілфрід Туст об’єдналися для створення мистецького центру Four Corners. Вони поставили за мету розширити межі незалежного кіно — у виробництві, показі та доступності. У результаті команда створила багатофункціональний простір з кінотеатром та продюсерською майстернею на 113 Roman Road у Бетнал-Грін, Лондон.
Мистецький центр Four Corners швидко перетворився на платформу для розвитку інклюзивного екрана Великої Британії. У 1979 році Рональд Пек та Пол Халам зняли перший британський художній фільм про гомосексуальні стосунки. Водночас у 1986 році Рухул Амін став першим режисером, який представив бангладеську діаспору на теренах країни. Так, роботи багатофункціонального центру давали голос малопредставленій строкатій суміші етнічних груп, релігій та субкультур того часу.
У 1980-х роках мистецький центр Four Corners фінансував свої проєкти завдяки тимчасовій франшизі у межах програми Channel Four Workshop Agreement. Однак після припинення співпраці він був змушений змінити напрям своєї діяльності. У результаті багатофункціональний простір зосередився на підтримці митців, зокрема номінантів на премію BAFTA та премію Тернера. До того ж він почав пропонувати навчальні програми для стажистів та місцевих режисерів.
У 1990-х роках мистецький центр Four Corners посилив свій авторитет завдяки безплатній програмі професійного зростання. Вона відкривала нові перспективи для безробітних з нестандартним кар’єрним шляхом. Так, інклюзивний підхід знову забезпечив людей різного походження та досвіду професійними перевагами у мистецькому світі.
Незабаром організації Four Corners і Camerawork об’єдналися для збереження своєї незалежності. У 2003 році перша привласнила старе приміщення другої на Roman Road, 119–121. Там вона запланувала відкрити нові фотолабораторії та фотогалерею. У 2007 році команда остаточно реалізувала проєкт вартістю 1 мільйон фунтів стерлінгів. Сучасний гнучкий простір охопив галерею, навчальні аудиторії, кінозали, фотолабораторії та студії. Він запропонував широкий спектр послуг для творчих людей. Це поширилося на організацію виставок, надання коворкінгів та забезпечення доступу до професійного обладнання.
Протягом наступних років мистецький центр Four Corners організував низку важливих культурних подій на актуальні соціальні та політичні теми. У 2019 році однією з них була виставка фотографій Нори Сміт, де вона досліджувала спадщину суфражистського руху Іст-Енду через історичні екскурси та панельні дискусії. У 2022 році команда запустила проєкт Brick Lane 1978: The Turning Point. Його центральною темою стала реакція бенгальської громади на трагічну загибель Альтаба Алі — жертви расистського нападу, що сколихнув всю країну.
Roman Road LDN
Визнання та значення діяльності Four Corners
Мистецький центр Four Corners продовжує об’єднувати режисерів, фотографів, художників, стажистів та місцевих жителів з усієї країни. Він обслуговує близько 500 осіб щороку через свої спеціалізовані програми, які надають доступ до професійного обладнання, технічних знань та можливостей для розвитку творчих навичок. Його підтримують Arts Council England, London Development Agency, Film London та Європейський фонд регіонального розвитку.
Roman Road LDN