У середині 20 століття популяризація сучасного авангардного мистецтва наштовхувалося на серйозний опір у країнах, які лише починали відкриватися для міжнародних впливів. Побудувати культурний діалог між Заходом та Радянським Союзом вдалося Джеймсу Берчу — артдилеру, куратору та видавцю. Висвітлюючи класичні та контркультурні течії, він надав змогу новим художнім ідеям охопити навіть найзакритіші суспільства. Далі на ilondon.
Ранні роки та мистецький шлях Джеймса Берча
Джемс Берч народився у 1956 році у Лондоні. Зростаючи у родині художників, він почав вивчати історію мистецтва в Університеті Провансу Екс-Марсель. Після цього хлопець посів місце у відділі старих майстрів аукціону Christie’s Fine Art у рідному місті. Там він пізніше заснував відділ рок-н-ролу 1950-х років.
У 1983 році Джеймс Берч відкрив свою першу галерею під назвою James Birch Fine Art. Розширюючи межі традиційного мистецтва, він перетворив її на платформу для демонстрації робіт британських сюрреалістів. Куратор спеціалізувався на виставках таких художників, як Джон Бантінг, Ейлін Агар, Конрой Меддокс та Грейс Пейлторп. Так, їхня авангардна творчість здобула нове визнання та привабила широку аудиторію.
У 1986 році Джеймс Берч запланував організувати виставку британських неонатуристів у Москві. Втім, радянська влада відхилила цю ідею. Незважаючи на ідеологічні обмеження, вона висловила інтерес до висвітлення західного авангарду. Натомість через офіцера КДБ Сергія Клокова куратору запропонували організувати виставку Френсіса Бекона у 1988 році. Зацікавившись можливістю побачити Рембрандта ван Рейна в Ермітажі, художник погодився на пропозицію. Хоча підготовка супроводжувалася бюрократією, цензурою та культурними контрастами, це стало першою виставкою британського художника у СРСР з 1917 року.
Після успіху Джеймс Берч продовжив працювати з міжнародними мистецькими проєктами. У 1990 році він зосередився на виставці дуету Gilbert & George у Москві, а у 1993 році — у Пекіні. Вражений проєктами куратора, мовник та письменник Деніел Фарсон написав «The Gilded Gutter Life of Francis Bacon» та «Gilbert & George in Moscow». Це довело його авторитет у популяризації британського мистецтва у країнах, що лише починали відкриватися для західної культури.
Повернувшись до організації виставок у рідній країні, Джеймс Берч заснував галерею A22 Gallery у Лондоні. Там він представив роботи Кіта Ковентрі, Діка Джуелла та Брейєр П-Оррідж. Окреме місце посідали 2 виставки, присвячені членам The Colony Room — відомого лондонського клубу, що об’єднував представників культурної богеми.
У 2017 році Джеймс Берч працював з Баррі Майлзом над книгою та виставкою «The British Underground Press of the Sixties». Захід відбувся в його галереї A22 Gallery у Лондоні. У 2021 році куратор самостійно опублікував книгу «Bacon in Moscow». Поділившись спогадами про організацію виставки Френсіса Бекона у Москві, він отримав схвальні відгуки від The Times, The Guardian, The Art Newspaper та The Spectator.
RNZ
Сергій Клоков і Джеймс Берч у Кремлі
Визнання та значення артдилерської діяльності Джеймса Берча
Джеймс Берч зробив важливий внесок у популяризацію західного авангардного мистецтва. Окрім перерахованих, він дав голос Грейсону Перрі, Остіну Осману Спейру, Денісу Вірту-Міллеру та іншим. До його визначних виставок належать Christine Keeler: My Life in Pictures; Modern Couples Art, Intimacy and the Avant-garde at Barbican Art Gallery та Denis Wirth-Miller: Landscapes and Beasts. Найчастіше вони відбувалися у Великій Британії, Південній Африці, Австралії та Новій Зеландії.
The Week