Лондон завжди був одним з найбільш розвинених міст не тільки Європи, але й світу. Столиця Великої Британії пов’язана з багатьма новими винаходами, проривами у різних галузях науки, будівництвом неймовірних архітектурних об’єктів, створенням унікальних підприємств, а також розвитком культурної, освітньої та економічної сфери нашого життя. Проте у певний період історії потоки людей, що прибували до міста, випередили деякі процеси розвитку. Перенаселення території, підвищений рівень антисанітарії, неналагоджена каналізаційна система та застарілі методи лікування спричинили виникнення таких жахливих хвороб як черевний тиф і скарлатина, але найбільш масштабними та страхітливими для мешканців Лондона стали епідемії холери. Вони відрізнялися своїм «мерзотним характером». Вони неначе підсилювали увесь той хаос, що виникав у місті. Жахливі запахи відходів пронизували стіни будинків, а люди в цей час страждали від нападів хвороби. Далі на ilondon.
Епідемія, що принесла відчуття невідкладності проблем санітарії в Лондоні
Загалом широке розповсюдження холери у світі відбувалося в 1830-1860 роках. Саме в цей період спалахи хвороби забирали тисячі життів у різних куточках світу. Однією з найбільш відомих хвиль холери в Лондоні є розповсюдження хвороби у 1831 році. Люди заражалися з шаленою швидкістю, а лікарі не були знайомі з цим дивним захворювання і звичайно, що не мали ні ґрунтовних знань щодо правильного лікування, ні спеціальних медичних препаратів. Холера майже одразу спричинила цілу низку симптомів, таких як блювота, діарея, зневоднення, нерівномірне серцебиття, запалення очей та сухість шкіри із синюшним відтінком. Паніка, страх та невідомість перемішувалися разом з жахливими антисанітарними умовами на вулицях міста, що були головною причиною подібних хвороб. За першою появою холери в 1831 році послідували епідемії грипу та черевного тифу, що спонукало уряд провести розслідування щодо санітарії. Більш того сама холера не зникла після першої хвилі. Вона виникала знову і знову (особливо у теплі сезони року). У 1842 році англійський юрист Едвін Чедвік у своїй статті Report on the Sanitary Condition of the Labouring Population of Great Britain показав прямий взаємозв’язок між антисанітарією та появою хвороб. Однією з головних причин накопичення відходів, смороду та поширення інфекцій поставала відсутність налагодженої системи каналізації. Ситуація ускладнювалася також через близьке розташування до берегів міста річки. Темза влітку перетворювалася на місце накопичення усього можливого сміття та відходів.
Подальші спалахи хвороби в окремих районах міста
Згодом холера здавалося б відступила. Проте в Лондоні виникали раптові її спалахи. Вона вже не забирала таку велику кількість життів та не поширювалася усією країною. Але виникало таке відчуття, що хвороба ховалася у смердючій річці і чекала сприятливого моменту, щоб насолодитися хаосом, який створювала. Таким прикладом може слугувати епідемія холери в одному з районів Лондона Сохо у 1854 році. Джерелом виникнення хвороби була забруднена мікробами вода, а не частинки в повітрі (як вважала більшість науковців та лікарів того часу). Тоді холера забрала життя 616 людей.
Як вдалося подолати проблему
Фото: Science Museum Group Collection
Ситуація значно поліпшилася після того, як було проведено ряд досліджень. Люди почали розуміти важливість чистоти, лікарів вже покинула думка про те, що усі хвороби виникають через поганої якості повітря, а уряд усвідомив потребу в побудові нормальної каналізації. Усунувши всі проблеми нарешті вдалося покращити загальний рівень здоров’я людей не тільки в Лондоні, а й в усій країні.