Незважаючи на загальноприйняте сприйняття медицини як споконвічно жіночої справи, доступ до професійного опанування галузі здоров’я тривалий час надавався винятково чоловікам. До кінця 19 століття медичне середовище для жінок було відкритим лише для практикування акушерства. Важливу роль у боротьбі за жіночу професійну реалізацію відіграла Гаррієт Клізбі – лікарка та суфражистка з Лондона. Далі на ilondon.info.
Ранні роки та медична кар’єра Гаррієт Клізбі
Гаррієт Клізбі народилася 31 серпня 1830 року у Лондоні. У дитинстві вона була змушена покинути домівку, оскільки її сім’я вирішила залишити бізнес у рідному місті та переїхати до Південної Австралії у 1838 році. Влаштувавшись на придбаній землі в Аделаїді, батько дівчинки захотів продовжити спільні мандри до США через 3 роки. В Інмані вони побудували евкаліптовий будинок та розвинули власне сільське господарство. Залишивши вільне життя на природі у 1845 році, її сім’я знову опинилася у столиці Південної Австралії та повернулася до опанування професійного середовища краю.
Через 2 роки Гаррєіт Клізбі разом з батьком та сестрами охрестилася та стала членом Нової сведенборгіанської церкви. У 1848 році вона вийшла заміж за моряка Генрі Едварда Вокера за християнським обрядом Церкви Трійці в Аделаїді. Виявивши у собі схильність до літературної справи, жінка переїхала до Мельбурна та стала редакторкою видання “Southern Phonographic Harmonia”. Згодом разом з Керолайн Декстер вона очолила “The Interpreter” – перший жіночий австралійський журнал. Її суспільна діяльність також поширилася на заснування громадського будинку для реабілітації жінок-в’язнів у 1858 році.
Під час вивчення медсестринства в Англії громадська діячка познайомилася з видатною лікаркою Елізабет Гаррет Андерсон, надихнувшись її прикладом. Саме тому вона визначила медицину своїм покликанням та вступила до Нью-Йоркського медичного коледжу для жінок завдяки фінансовій підтримці друга. Незважаючи на застереження свого оточення про складне навчання, вона змогла вдало здобути освіту у 1865 році.
У 1871 році Гаррієт Клізбі реалізувала здобуту кваліфікацію у Бостоні, де вона стала викладачкою та засновницею Жіночого освітньо-промислового союзу. Спрямований на розв’язання проблем безробітних жінок, він дозволяв нужденним користуватися юридичними, лінгвістичними та декоративними послугами. Як перша президентка організації, громадська діячка згодом посприяла розширенню її кваліфікації на допомогу з працевлаштуванням, домашньою та роздрібною роботою.
Через незадовільний стан здоров’я Гаррієт Клізбі мусила залишити керівні обов’язки та переїхати до Женеви. Як суфражистка та медик, вона активно дбала про розвиток соціальних можливостей своїх соратниць. За кордоном її професійна діяльність поширилася на заснування L’Union des Femmes, а також читання лекцій з медичних і духовних предметів до глибокої старості. Померла громадська діячка 30 квітня 1931 року у Лондоні як найстаріша на той час жінка-лікар в історії.
Harvard Radcliffe Institute, Women’s Educational and Industrial Union
Спадщина та визнання професійного внеску Гаррієт Клізбі
Гаррієт Клізбі залишається видатною громадською діячкою в історії суфражистської та медичної справи. Її Жіночий освітньо-промисловий союз існував майже 130 років, відділи якого поширилися на Баффало та Рочестер. Протягом свого життя вона також приділила багато уваги педагогіці, просвітлюючи своїх студентів лекціями з гігієни, гомеопатії та загальної медицини у США та Англії. За свій внесок вона була вшанована згадкою на Бостонській стежці жіночої спадщини та іменуванням вулиці у передмісті австралійської столичної території Кук на її честь.