Довести, що творча кар’єра може успішно розпочатися у будь-якому віці, вдалося Джону Коплансу — художнику, фотографу та куратору. Підтримуючи нові мистецькі течії, він стимулював глибокі культурні рефлексії щодо людської ідентичності та тіла. Далі на ilondon.
Ранні роки та мистецький шлях Джона Копланса
Джон Копланс народився 24 червня 1920 року у Лондоні. Діяльність його батька, Джозефа Мозеса Копланса, охоплювала лікарську справу, науку та мистецтво. У 1922 році він вирушив із сім’єю до Йоганнесбурга. Перебуваючи у постійних подорожах, хлопчик зростав між Великою Британією та Південною Африкою до 1927 року. Маючи тісний зв’язок з батьком, він наслідував його інтерес до галерей та пристрасть до експериментів.
У 1937 році Джон Копланс повернувся до рідної країни. Там він розпочав навчання у Королівській військовій академії у Сандгерсті. Закінчивши курс підготовки офіцерів, хлопець вступив до лав Королівських військово-повітряних сил. Після дискваліфікації від польотів внаслідок травми він долучився до Шотландських стрільців. Через досвід проживання у Південній Африці військового обрали до Королівських африканських стрільців у Східній Африці. До кінця Другої світової війни він служив в Індії та М’янмі.
У мирний період Джон Копланс знайшов своє покликання у мистецтві. Завдяки спеціальній програмі підтримки ветеранів він отримав змогу здобути професійну художню освіту. Однак студентське життя у Голдсмітському та Челсійському коледжах мистецтв не задовольнило чоловіка. Натомість він заснував кампанію з дизайну інтер’єрів John Rivers Limited та виконував художні замовлення.
Джон Копланс був вражений новими художніми течіями у США. Відвідавши виставки Hard-Edged Painting та New American Painting, він долучився до обговорень навколо попарту та популярних форм мистецтва. У 1960 році чоловік продав усе своє майно та емігрував до Каліфорнії. Зупинившись у Сан-Франциско, він почав викладати дизайн у Каліфорнійському університеті у Берклі.
У 1962 році Джон Копланс став співзасновником міжнародного журналу Artforum. Висвітлюючи тенденції сучасного мистецтва, він був покликаний боротися з антиінтелектуалізмом. У 1972 році чоловік посів місце головного редактора. Однак незабаром видавець запропонував йому або викупити журнал, або піти. Брак коштів визначив вибір митця на користь звільнення.
Водночас у 1965 році Джон Копланс очолив Художню галерею Каліфорнійського університету в Ірвайні, а у 1967 — Художній музей Пасадени. Як один з перших поборників попарту, він активно підтримував творчість Роя Ліхтенштейна та Енді Воргола. Ставши директором Художнього музею Акрона, він зосередився на розвитку фотографічного напряму.
Повернувшись до Нью-Йорка, Джон Копланс організував свою першу персональну виставку у Daniel Wolf Gallery у 1981 році. У серії автопортретів він досліджував пластичну виразність, природність та автентичність людського тіла. У 1986 році митець довів відвідувачам Pace/MacGill Gallery, що навіть старіння в об’єктиві може бути цікавим та сповненим життєвої сили. У 1988 році він влаштував великі виставки у Музеї сучасного мистецтва Сан-Франциско та Музеї сучасного мистецтва у Нью-Йорку. Помер чоловік 21 серпня 2003 року у Нью-Йорку.
Nordenhake
Визнання та значення творчої діяльності Джона Копланса
Творчий доробок Джона Копланса зберігається у понад 60 колекціях, зокрема у Чиказькому художньому інституті, Бруклінському художньому музеї, Центрі креативної фотографії та Клівлендському музеї мистецтв. Він також залишив важливий слід у літературному середовищі завдяки своїм критичним есе та монографіям про Енді Воргола, Роберта Смітсона, Філіпа Гастона та Дональда Джадда. За свою діяльність митець був нагороджений стипендією Гуггенхайма, стипендією Національного фонду мистецтв та орденом Мистецтв і літератури.
Andrea Rosen Gallery