На початку 1930-х років у Великій Британії відбувся розпал хортових перегонів, які стали не лише розвагою, але й перспективним напрямом для інвесторів. У цьому контексті стадіон «Нью-Крос» народився як один з нових центрів спортивного життя Східного Лондона. Зведений у густонаселеному районі, він швидко здобув популярність серед любителів змагань. Далі на ilondon.
Історія заснування та розвитку стадіону «Нью-Крос»
На початку 20 століття один з пустирів у Детфорді, що належав Східно-Лондонській залізничній компанії, набув нового значення. Трикутна ділянка з трьох залізничних ліній поступово перетворилася на місце для спортивних змагань. Спершу тут з’явилася легкоатлетична доріжка, що стала першим визначним спортивним об’єктом району. У 1910 році неподалік відкрився стадіон «Ден», який почав слугувати домівкою для футбольного клубу «Міллуолл».
Подальші зміни відбулися у 1932 році, коли компанія Greyhound викупила п’ять акрів території. Вже наступного року там відкрився новий стадіон «Нью-Крос», який став спеціалізованим треком для перегонів хортів. Він був невеликим за середньостатистичними мірками, маючи дуже вузьке коло завдовжки 354 ярди з торф’яним покриттям, короткими прямими ділянками та обвалованими поворотами.
Відкриття стадіону «Нью-Крос» відбулося 1 червня 1933 року, коли перші перегони урочисто розпочалися за участі знаменитих гостей Сіселі Кортнідж і Джека Халберта. Основна дистанція забігів перевищувала 550 ярдів. Спершу там збудували комплекс з 200 псарень, але згодом їхню кількість розширили до 250.
Оскільки популярність змагань швидко зростала, організація Greyhound Racing Association придбала стадіон «Нью-Крос» у 1936 році. Вклавши значні кошти у модернізацію, вона звела сучасну скляну трибуну, облаштувала ресторан та створила криті тераси для 20 тисяч відвідувачів. Арена перетворилася на багатофункціональний спортивний центр, де окрім хортів почали з’являтися боксерські поєдинки та перегони на сток-карах.
У 1938 році організація Greyhound Racing Association започаткувала на стадіоні «Нью-Крос» престижні перегони Greenwich Stakes, які пізніше отримали назву Кубок Грінвіча. Наступного року з’явився ще один важливий турнір — Кубок Берклі. Обидві події стали знаковими для арени, зміцнюючи її репутацію як одного з провідних іподромів відкритого типу у Лондоні.
У 1960-х роках керівництво стадіону «Нью-Крос» зазнало змін — менеджером перегонів став Джон Філд. У серпні 1968 року традиційний графік змагань було доповнено денними матчами BAGS. Вони тривали менше ніж рік, коли 3 квітня 1969 року арена була закрита без попередження. Основною причиною називали проблеми з орендою, оскільки земельна ділянка належала Британській залізниці.
Протягом наступних років територія стадіону «Нью-Крос» занепадала. У 1976 році місцевий тренер висунув пропозицію щодо створення нового іподрому разом із сучасним розплідником для навчання майбутніх спортсменів. Однак цей задум так і не вдалося реалізувати, тому після цього територію почали поступово забудовувати житловими будинками.
Alamy
Визнання та значення стадіону «Нью-Крос»
Стадіон «Нью-Крос» залишив помітний слід у спортивній історії Великої Британії. Бувши одним з найменших треків країни, він здобув популярність завдяки змаганням хортів, спідвею та автоперегонам. Саме тут виступали такі відомі спортсмени, як Рон Джонсон, Джордж Ньютон, Джек Мілн і Томмі Фарндон. До того ж над підготовкою учасників до змагань працювали талановиті тренери, зокрема Альберт Бедфорд, Джон «Джек» Кеннеді, Білл Сміт та Гаррі Спур.
Alamy