Серед британських собачих треків стадіон «Гарінгей» вирізнявся особливою атмосферою. Замість вишуканих ресторанів та ігристого вина, він пропонував пиво, гарячу картоплю та скромний вольєр для чотирилапих. З роками спортивний об’єкт здобув репутацію одного з найкращих іподромів країни, приваблюючи тисячі глядачів та виховуючи легендарних хортів. Далі на ilondon.
Історія заснування та розвитку стадіону «Гарінгей»
У 1927 році на місці старого звалища для терикона розташувався новий стадіон «Гарінгей». Збудований за 35 тисяч фунтів стерлінгів, він опинився у підпорядкуванні Greyhound Racing Association. Відкриття спортивного об’єкта привабило 35 тисяч глядачів. Попри безперервний дощ, перші перегони Chorley Wood Stakes відбулися успішно. Перемогу на них здобув хорт Балтард Касл на дистанції 500 ярдів за 30,8 секунди.
Хоча спершу стадіон «Гарінгей» мав досить просту архітектуру, він міг вмістити 50 тисяч глядачів. У наступні роки він зазнав розширення: були зведені нові трибуни навколо бігової доріжки, а головну трибуну доповнив бар. Одним з найвизначніших нововведень став тоталізатор Юліуса — електромеханічний пристрій для обчислення ставок. Він був встановлений у 1930 році, перебуваючи в експлуатації аж до закриття спортивного об’єкта.
З початком Другої світової війни великі змагання сильно постраждали. Грейхаундське дербі 1940 року зазнало значних труднощів, коли «Вайт Сіті» скасував вже розпочатий захід. Перегони були перенесені на стадіон «Гарінгей», що спровокувало невдоволення серед представників індустрії. Преса назвала цей захід «забутим Дербі». Протягом наступних чотирьох років проведення перегонів було обмежене суботніми ранковими зустрічами.
У 1950-х роках трибуни стадіону «Гарінгей» отримали скляний фасад для розміщення ресторану, а також пропонували 14 буфетів і 10 ліцензованих барів. Його репутація була настільки високою, що видання Sporting Life назвало іподром «найкращим біговим треком у Великій Британії». 1957 року перегонний менеджер Гарольд Інглтон пішов у відставку та був замінений Кеном Обі, який раніше працював на футбольному стадіоні «Стемфорд Бридж».
Наприкінці 1968 року на стадіоні «Гарінгей» були збудовані нові трибуни, покращено покриття доріжки та введено нові дистанції 450, 725 і 900 ярдів. У 1971 році тут випробовували перегони за участю восьми хортів. У 1972-1982 роках спортивний об’єкт пережив період слави, ставши домом для перегонів у програмі «Світ спорту» Лондонського телевізійного каналу вихідного дня.
У 1986 році було оголошено про плани продажу більшої частини стадіону «Гарінгей». Директор Greyhound Racing Association Чарльз Чандлер планував побудувати новий за зразком «Стемфорд Бридж», але цей проєкт не був реалізований. Через високу вартість землі процес продажу пришвидшився. Легендарне табло тоталізатора було демонтоване, а його частини передані до Наукового музею у Роутоні. Стадіон був викуплений місцевою радою та компанією McAlpine Homes, перетворившись на об’єкт численних апеляцій. Зрештою, він був знесений, а на його місці збудували житловий комплекс та супермаркет Sainsbury’s.
London Museum
Визнання та значення стадіону «Гарінгей»
Стадіон «Гарінгей» був головним місцем проведення не лише перегонів хортів, але й мотоциклетного спідвею у Гарінгеї. Високий рівень організації змагань та сучасна інфраструктура зробили його одним з найкращих бігових треків свого часу. У розвитку спортивного об’єкта брали участь такі видатні тренери, як Джек Кеннеді, Леслі Рейнольдс, Джек Гарві, Вільям Спур, і Реджинальд Грей. Завдяки їхній роботі багато хортів демонстрували видатні результати у престижних змаганнях, зокрема The Oaks, Pall Mall Stakes, Golden Jacket, National Sprint та Produce Stakes.
MyLondon