У першій половині 20 століття люди отримали змогу зануритися у світ візуальних засобів масової інформації. Нове джерело новин, просвіти та розваг швидко увійшло у повсякденне та професійне життя у різних куточках світу. Першим етапом розвитку виробництва та поширення аудіовізуальних програм серед суспільства було механічне телебачення — рання технологія для передачі телевізійного зображення. Втім, воно було змушене стикнутися з низкою перепон на шляху до розвитку якісного дистанційного мовлення. Далі на ilondon.info.
Історія заснування та розвитку механічного телебачення
У 1843 році шотландський винахідник Александр Бейн став автором ідеї використання механічних засобів для сканування зображення. У 1884 році німецький технік Пауль Ніпков винайшов сканувальний диск, який згодом став основою механічного телебачення. Втім, тоді для створення трансляційної системи бракувало вакуумних ламп і фотоелементів.
На початку 20 століття винахідники зосередилися на вдосконаленні телевізійного патенту Пауля Ніпкова. Перші механічні телевізійні системи розвинулися з ретрансляційних телеграфів та годинникових механізмів. У середині 1920-х років з’явилися пристрої для показу рухомих зображень. 2 жовтня 1925 року Лондон став місцем однієї перших експериментальних бездротових телепрограм на чолі з шотландським інженером Джоном Лоґі Бердом. До 1928 року багато радіостанцій почали використовувати механічні системи для експериментальних ефірів. Після цього механічне телебачення поширилося серед загалу, який отримав змогу дивитися нові передачі у різних куточках світу.
Втім, нова технологія не завоювала прихильності публіки через низьку якість зображення. Тогочасні американські станції мали або місцеві стандарти, або не мали їх зовсім. Оскільки телевізійний приймач однієї станції часто не відтворював зображення з іншої станції, люди не могли насолоджуватися переглядом. Згодом британська система Scophony запровадила єдину механічну технологію, яка забезпечувала зображення високої якості.
Однак у середині 1930-х років перевагу над нею здобула технологія електронної розгортки, яка була застосована у перших комерційно успішних телепередачах. Під час загострення Великої депресії США остаточно перейшли на гідну альтернативу, припинивши трансляцію майже всіх станцій до 1933 року. Через втрату глядацького попиту такі виробники, як Majestic, Western, de Forest і Jenkins збанкрутували. Водночас у Великій Британії трансляція тривала до 1935 року, а у Радянському Союзі — до 1937 року.
Основними причинами занепаду механічного телебачення вважалися обмежена роздільна здатність та низька якість зображення. У результаті новим способом трансляції ефіру стало електронне телебачення, над яким американський винахідник Філо Тейлор Фарнсворт працював з 1920 року. Створюючи швидке та якісне зображення за допомогою електронних сигналів, воно проклало шлях до подальшого розвитку засобів масової інформації у світі.
Vox
Підсумки та значення появи механічного телебачення
Механічне телебачення стало першим кроком на шляху до розвитку інноваційного візуального ефіру. Згодом електронне телебачення скористалося його уроками, покращивши свої технічні та програмні аспекти. Однак не варто забувати, що механічне телебачення було змушене розвиватися в умовах Великої депресії, антиторговельного регулювання та конкурентного тиску. За короткий час свого існування воно встигло поширитися у США, Великій Британії, Німеччині, Франції, Нідерландах, Аргентині, Японії, Австралії та інших країнах.
Vox