Друга світова війна внесла в життя кожної людини певні зміни. Уряд різних країн готував мешканців по-різному. Багато хто створював чіткі алгоритми дій для забезпечення населення необхідними речами та організації безпеки. Однією з таких була Велика Британія. Мешканці країни розуміли серйозність подій, що могли трапитися у найближчому майбутньому, а тому заздалегідь проводили необхідні навчання та тренування. У школах дітям пояснювали правила та інструкції, яких необхідно дотримуватися у разі надзвичайних ситуацій. Активну підготовку проходили військові. Велику увагу також приділили медицині, адже досвід, отриманий під час Першої світової війни розкривав підступність ворога і спроможність до використання отруйних речовин та газу . Але чи дійсно така підготовка в медичній сфері була достатньою для надання якісної допомоги впродовж усієї війни? Далі на ilondon.info.
В очікуванні війни: перші кроки до підготовки у медичній сфері
Уряд Лондона почав готуватися до війни за деякий час до її початку. Ситуація у Європі була досить напруженою і країна усвідомлювала своє географічне розташування та відповідно переваги. Але навіть за сприятливих умов за підрахунками влади на місто могли скинути 100000 тонн бомб. Медицина відігравала одну з найважливіших ролей. Хоча в перші дні Німеччина і не здійснювала атак на місто, проводилися тренування населення. Фахівці також спостерігали високу ймовірність газових атак. Лондонці усюди брали з собою протигази та за оголошення повітряної тривоги одразу прямували до укриттів. До початку та вже під час війни відбувалася евакуація деякої частини населення з Лондона до селищ, невеликих містечок та приміських територій.
Влада почала здійснювати підрахунки кількості місць у лікарнях та проводити перевірки щодо функціонування медичних закладів і забезпечення їх усім необхідним. Було розроблено цілу систему, що полягала у поділі міста на 10 окремих районів. Візуально кожен такий сектор мав вигляд трикутника і містив певну кількість лікарень з головною, що фактично знаходилася у вершині уявного трикутника. Це дозволило швидко надавати допомогу постраждалим від несподіваних обстрілів. Чіткі дії адміністрації та лікарів міста допомогли уникнути великої кількості жертв, але напруження та складні ситуації у медичній сфері продовжувалися до кінця війни.
Професійність лікарів та зміни, що відбулися після закінчення війни
Під час Другої світової війни місто зазнавало атак з повітря, через здійснення яких страждало цивільне населення. Тому першочерговим було питання організації швидкої медичної допомоги. Центрами розміщенням представників цих служб стали приміщення психічних лікарень та багатьох інших державних установ Лондона. 2000 ліжок у Horton Hospital, 746 у Friern, 650 у Leavesden, 548 у Banstead та ще велика кількість в інших лікарнях міста були переобладнані для надання екстреної допомоги. Тут лікували як військових, що отримали поранення у боях (зазвичай льотчиків), так і постраждалих серед цивільного населення міста. Під час війни велику роль відігравали жінки. Вони виконували не тільки звичну їм роботу, яка ускладнювалася за таких умов, але й бралися за важчу чоловічу працю. Жінки поповнювали ряди військових та часто керували транспортом, зокрема й медичним. Особливо цікавою є історія Енніс Сміт, яка у 16 років стала наймолодшим водієм машини швидкої допомоги.
Після закінчення війни відбулися певні зміни у медичній сфері. Зокрема, ввели низку нових законів по всій країні. Один з них передбачав надання медичної допомоги усім, хто її потребує, що змінило деякі принципи та правила, які існували до початку війни. Лікарі Лондона стали одними з тих, хто брав активну участь у розробках протезів. Як це не дивно, але війна дала поштовх до створення нових методик, технологій та ліків.