У Лондоні існує чимало об’єктів, що розповідають про розвиток міста у багатьох сферах. Найстаріші лікарні відображають еволюцію медицини, монументи та меморіали є символами різних подій, а палаци характеризують життя аристократів у різні часові періоди. Проте тут є речі, до яких не можна доторкнутися, але водночас вони відіграють важливе історичне та мистецьке значення. Однією з таких є музика. Зокрема, великого розвитку досягла хорова культура. Яке значення мав хор протягом усієї історії міста та що відрізняє місцеву хорову культуру від інших? Далі на ilondon.
Зародження хорової культури та розвиток традицій
Розвиток хорової культури в усій Великій Британії завжди був пов’язаний зі змінами в соціальній сфері. Наприклад, довгий час існували стереотипи щодо гендерної рівності, коли учасниками хорів були виключно хлопці. Ситуація змінилася лише у 1991 році. Тоді вперше в країні в Salisbury Cathedral організували дівочий хор. Проте вагоміший зв’язок хорові традиції набули поєднавшись з релігією. Перші хори виникли в Середньовіччя і їх виступи відбувалися в монастирських закладах. У наш час хор досі асоціюється з релігією, адже його діяльність відбувається саме в каплицях, соборах і церквах.
Загалом, хорова культура Великої Британії сприяла виникненню багатьох кафедральних соборів і коледжів, заснуванню великої кількості аматорських хорів, а також формуванню багатовікових традицій. До того ж розвиток такого виду мистецтва сприяв започаткуванню організації фестивалів по всій країні. Музика, яку виконували у хорі, тісно перепліталася з тенденціями бароко в Німеччині, особливостями епохи Відродження в Італії, величністю доби Просвітництва в Австрії та національними традиціями самої Англії.
Професійність та музичне різноманіття
Справжньою перлиною музичної сфери Лондона є London Philharmonic Choir. На його прикладі можна простежити хоча й не надто довгу, але насичену історію розвитку хорової культури. Цей незалежний хор позиціонує себе як благодійна організація і вже став своєрідним символом культурної сфери столиці Великої Британії. Його історія розпочалася у 1946 році, коли місто оговтувалося після Другої світової війни, а мешканці прагнули чогось прекрасного. Символічним для того періоду став дебют хору. Тоді він виконав дев’яту симфонію Бетховена, одним із провідних мотивів якої є пошук надії навіть у найтемніші часи. Виступ відбувся у травні 1947 року в Royal Albert Hall.
Протягом усієї історії розвитку в хорі змінювалися хормейстери. Кожен з них приносив своє бачення та ідеї, що надавало змогу еволюціонувати у світі музики. Зокрема, другий хормейстер Джон Олдіс працював над покращенням стандартів, а також заохочував учасників виконувати сучасні твори. А вже у 1979 році London Philharmonic Choir здійснив перший закордонний тур. У 1982 році посаду хормейстера отримав Річард Кук. Тоді розвиток тільки продовжувався. Хор відвідав Італію та Францію. Невілл Крід (наступний хормейстер) допоміг хору відновити сили та сповнив його учасників моральним духом після деяких труднощів, що виникли на початку 1990-х років.
London Philharmonic Choir характеризується різноманіттям його учасників. Тут своє місце знайшли люди різних вікових категорій та сфер діяльності. Усього хор налічує 200 осіб. Велику увагу приділяють професійному виконанню. Тож учасники обов’язково проходять прослуховування, яке пізніше повторюється раз у декілька років. Головною метою London Philharmonic Choir постає виконання великих хорових творів і водночас формування дружньої соціальної атмосфери серед учасників. Своєрідною музичною базою для хору були і залишаються британські традиції, але тут виконують широкий репертуар різних стилів.