Усі ми відвідуємо музеї досить часто. Такі місця постають особливо цікавими під час подорожей. Це спосіб дізнатися нову інформацію про місто, де ви зупинилися. Експонати розкривають його історію та неначе розповідають щось нове та загадкове. Зазвичай музей присвячений окремо обраній темі та висвітлює її, враховуючи місто, де він розташований. В той же час сучасний світ прагне нових ідей та форматів, тому можна побачити незвичні музеї з такими ж оригінальними експонатами. Одним з таких був музей чаю та кави в Лондоні. Запашний аромат багато років приваблював людей з різних куточків не тільки Лондона, а й усього світу. Тож у чому полягає секрет успіху музею та з якої причини це дивовижне місце зазнало занепаду? Далі на ilondon.info.
Чайні традиції крізь призму століть
Ідея створення музею, що відображав би історію чаю та кави, належала британцю Едварду Брамі. Його діяльність була пов’язана з промисловістю чаю та кави, а сам він багато часу проводив в Танзанії, Кенії та Індії. Там йому неймовірно сподобалося відношення до чаю місцевих жителів, яке було дещо схожим на традиції англійців. Це були не просто культурні звичаї, а цілі ритуали та обряди. Звідти Брама привозив найбільш унікальні артефакти, що відтворювали багатовікові традиції різних народів світу. Перш ніж відкрити власну компанію з імпорту чаю та кави, він працював дегустатором. Але найвизначнішою подією у його житті стало відкриття музею. Заклад відчинив свої двері для усіх охочих у 1992 році в Лондоні.
Вражаюче місце з особливою атмосферою
Місцем розташування музею слугував затишний та квітучий південний берег Лондона. Ця локація дуже вдало поєднувалася з чайними традиціями та історією. Заклад складався з двох відділів та чотирьох тематичних частин. В одній частині музею знаходилися експонати, пов’язані з історією чаю, а в іншій предмети, що вказували на розвиток та поширення кави у світі. Більш того на території закладу розміщувалася кав’ярня, де кожна людина знаходила особливий напій, враховуючи свої власні смаки та уподобання. Відвідувачі також мали змогу завітати до книгарні, у якій можна було ознайомитися з унікальною інформацією про історію чаю та кави, використовуваний раніше посуд для заварювання та видатних дослідників цього питання.
Колекція музею була розподілена за країнами походження експонатів. Усе це виглядало досить гармонійно. Після ознайомлення з індійськими картинами та гравюрами, що присвячувалися мистецтву чаювання, відвідувачі плавно переміщувались до колекції китайських чайників. Вона була однією з найважливіших у музеї, адже містила експонати, кількість яких у світі була дуже невисокою. Навпроти розміщувалися різні машини для обробки чаю. Японська експозиція включала піали, різноманітний керамічний посуд і традиційні прилади для збивання чаю у вигляді порошку. Кавовий відділ музею розповідав про появу кави у Великій Британії, процес її вирощування та збору, відмінності мелених і смажених сортів, а також особливості її виготовлення і обробки.
Популярність музею
Хоча часи, коли британці приділяли процесу чаювання велике значення, вже давно минули, музей залишався популярним і на початку 21 століття і якби не його закриття, то сюди приходили б і сучасні відвідувачі. Представники музею також доволі часто проводили семінари. До програми таких заходів входила індивідуальна екскурсія, обговорення історії чаю в Британії, коротке відео про виробництво чаю і найприємніша частина – традиційне англійське чаювання.
Кінець дивовижної історії
На жаль, музей закрили після смерті Едварда Брами у 2008 році. Поговорювали про реконструкцію відомого закладу, але відтоді музей назавжди зачинив свої двері.