Лондон — найвеличніше місто світу, яке має історію майже двох тисячоліть. Це мегаполіс Великої Британії й транспортний та економічний центр країни. Красиве, космополітичне, швидке місто, яке приваблює людей. Далі на ilondon.info.
Містяни використовують своє привілейоване розміщення у південно-східній Англії на власну користь, оскільки мегаполіс завжди був багатим та густонаселеним. Містяни пережили чуму, пожежі, війни, бомбардування, різні теракти, але залишилися нескореними та могутніми.
Сторінками історії
З історичних джерел відомо, що перші поселення на території сучасного Лондона були ще у 4500 році до н. е. Інформації про життя людей того часу дуже мало. Місто заснували римляни, які називали його Лондіній. Розміщувалось воно на ділянці, де річка Темза була вузькою, щоб мати змогу збудувати міст. Лондонську стіну створили між 2 та 3 століттями нашої ери і ділянку цієї стіни можна побачити у сучасності біля садів Тауер-Гілл. До 5 століття Римська імперія занепала й коли окупація була неминучою, Лондіній просто покинули. Ситуація дала можливість влаштуватись у цьому районі англосаксам.
Якщо говорити про середньовіччя, то після захоплення Лондону, який у той час називався Лунденбург, повернувся до англосаксів у 886 році завдяки військовим короля Альфреда Великого. У період його правління місто розвивалося, набуло політичного значення, багатства, з’являлися укріплені поселення.
У 1042 році, коли місто було під владою Данії, відновили англійське правління. Саме тоді Вестмінстер став урядовим центром, а саме Вестмінстерське абатство заснували ще у кінці 970-х років. Протягом середньовіччя зростала торгівля й збільшувалось населення. Лондон швидко став великим європейським центром розподілу товарів.
Розширення міста та катастрофи
У XVI-XVII століттях створили монопольні торгові компанії, які відіграли провідну роль у британській імперіалістичній та колоніальній практиці. Саме через це Лондон став відомим європейським торгівельним центром. Міжнародний вплив, владу, світові зміни — це все отримав мегаполіс. Менш ніж за 100 років, між 1530 та 1605 роками, населення міста збільшилося у 4 рази. Почалося масштабне міське планування.
Велика чисельність людей, антисанітарія, важкі умови життя, звісно, позначилися на Лондоні. Неодноразово були спалахи чуми. Як відомо, Велика чума 1665 року забрала життя п’ятої частини населення Лондона. Наступною катастрофою стала Велика лондонська пожежа, яка сталася 1666 року. Про цю страшну пожежу, яка знищила більшу частину Лондонського Сіті, нагадує пам’ятник. Після того відбулася велика реконструкція міста, яка ще тоді визначила сучасний вигляд району Сіті на багато років вперед. У той час побудували музеї, церкви, театри, палаци: Кенсінгтонський палац, собор Святого Павла, Британський музей.
У XVIII столітті місто розширилось ще більше, бо з’явились мости, порти та нові райони. У той же період Букінгемський палац став резиденцією королів.
Місто сучасності
Нелегко було Лондону й у XX столітті, бо світові війни дуже змінили мегаполіс. Саме великі бомбардування руйнували місто. Саме історію війни можна побачити у багатьох лондонських музеях, які присвятили британським збройним силам та військовим діям. Мається на увазі “Імперський військовий музей”, “HMS Belfast” та “Військові кімнати Черчилля”.
Вже у другій половині століття місто стало центром молодіжної культури, особливо райони Камден-Таун та Шордіч. У XXI столітті керівництво міста організовує багато великих проєктів. Найвідомішим з них є “Лондонське око”, яке відкрили у 2000 році. Пізніше з’явилися знакові пам’ятки та будівлі, у тому числі будівля “Walkie-Talkie” та “Шард”. У 2016 році кількість відвідувачів досягла рекорду — це було 37,3 мільйона людей, що зробило Лондон одним з найбільш відвідуваних міст Європи.