Елізабет Френч — провідна фахівчиня з доісторичного Егейського регіону, яка зробила неоціненний внесок у дослідження Мікен. Протягом майже семи десятиліть вона поєднувала польові розкопки, аналітичну роботу та викладацьку діяльність. Жінка створила фундаментальні класифікації мікенської кераміки та теракотових фігурок, що й дотепер залишаються орієнтиром для археологів усього світу. Далі на ilondon.
Ранні роки та археологічний шлях Елізабет Френч
Уроджена Елізабет Баярд Вейс, Елізабет Френч народилася 19 січня 1931 року у Лондоні у родині відомих археологів Алана Вейса та Гелен Вейс. У віці восьми років вона вперше взяла участь у розкопках свого батька у Мікенах. Після цього сім’я залишилася жити в Афінах, де дівчинка навчалася у школі Британської ради. У 1940 році вона з матір’ю вирушила до США, а через чотири роки долучилася до батька в Александрії, де він обійняв посаду професора класичної філології та археології у місцевому університеті. Після Другої світової війни, у 1946 році, вони разом повернулися до Великої Британії. Там юна дослідниця завершила середню освіту у Челтенемському жіночому коледжі.
З 1949 до 1952 року Елізабет Френч навчалася у Ньюнем-коледжі Кембридзького університету, де вивчала класичну філологію та отримала престижну стипендію Матильди Блайнд. Навіть під час студентських канікул вона поверталася до Греції, щоб брати участь у розкопках під керівництвом батька. Згодом дослідниця продовжила навчання в Інституті археології у Лондоні, де спеціалізувалася на консервації стародавніх пам’яток. Водночас вона розпочала педагогічну діяльність у Королівській масонській школі для дівчат у Рікмансворті.
Після смерті батька Елізабет Френч продовжила його справу, співпрацюючи з Вільямом Тейлором та Археологічним товариством Афін у 1959-1969 роках. У 1970-1980-х роках вона активно підтримувала його у підготовленні наукових видань, присвячених південно-західній частині цитаделі Мікен. Їхня спільна праця втілилася у виданні багатотомної серії «Well Built Mycenae», започаткованої у 1981 році разом з Кеннетом Вордлом. Спочатку матеріали супроводжувалися мікрофільмами, згодом — цифровими носіями CD-ROM і DVD, що надавало змогу зберегти та поширити наукові дані у новітньому форматі.
У 1976 році Елізабет Френч очолила студентський гуртожиток Ешберн-Голл при Манчестерському університеті. Вона також брала активну участь у навчальному процесі як почесна лекторка кафедри археології, ділячись з молодими науковцями своїм неоціненним польовим досвідом. У 1989 році дослідниця стала першою жінкою-директором Британської школи в Афінах — одного з найпрестижніших наукових центрів класичної археології. Протягом п’яти років керівництва вона зміцнила міжнародні зв’язки школи, підтримувала молодих дослідників і сприяла збереженню археологічних пам’яток Греції. Після цього жінка повернулася до Кембриджа, де продовжила академічну діяльність, читаючи лекції з мікенської кераміки на факультеті класичної філології.
У 2013 році Елізабет Френч передала архів документів і записів британських розкопок у Мікенах (1920–1969) та власний науковий архів до Кембридзького університету. Завдяки цьому фонди були зацифровані та відкриті для публічного доступу. Жінка залишалася активною у наукових колах до кінця життя, підтримуючи колег, рецензуючи праці та надаючи консультації молодим археологам. Померла вона 10 червня 2021 року у Кембриджі.
Визнання та значення досліджень Елізабет Френч
Елізабет Френч посідає особливе місце в історії археології як одна з найвпливовіших дослідниць доісторичного Егейського світу. Вона стала провідною світовою фахівчинею з мікенської кераміки, гончарства та теракотових фігурок. Жінка не лише систематизувала тисячі артефактів, але й створила детальні стратиграфічні та контекстуальні схеми, що надали змогу встановити точну хронологію розвитку мікенського мистецтва та матеріальної культури. Зрештою, її науковий авторитет був визнаний міжнародною спільнотою: у 1979 році її обрали членом Товариства антикварів, а у 2004 році Афінський університет присудив їй почесний докторський ступінь.
