Зростання попиту на здобуття професійної медичної освіти у Великій Британії залишалося вигідним лише для чоловіків до другої половини 19 століття. Водночас це активізувало діяльність жіночих лікарських спільнот, які прагнули подолати навчальну нерівність у країні. Одним з їхніх найважливіших внесків у лікувальній справі вважається створення Лондонської школи медицини для жінок – першого медичного освітнього закладу для жінок у Сполученому Королівстві. Далі на ilondon.info.
Історія заснування та розвитку Лондонської школи медицини для жінок
Обмежений доступ до здобуття жіночої медичної освіти активізував діяльність новаторської лікарської асоціації на чолі з Софією Джекс-Блейк, Елізабет Гарретт Андерсон, Емілі та Елізабет Блеквелл разом з Томасом Генрі Хакслі. За їхньої ініціативи було створено Лондонську школу медицини для жінок у 1874 році. Ставши першим медичним навчальним закладом для жінок, вона прихистила звільнених від заборон для професійного підвищення кваліфікації.
Зрештою, Медичний акт Великобританії 1876 року остаточно закріпив можливість опановувати лікарську справу незалежно від статі. Перебуваючи під вихованням викладачів-чоловіків до 1877 року, студентки Лондонської школи медицини для жінок скористалися шансом проводити клінічні дослідження у палатах Королівської безкоштовної лікарні. У результаті медична установа стала першим британським закладом, відкритим для лікарської професійної підготовки жінок.
У співпраці перейменована освітня установа продовжила свою діяльність як Лондонська королівська безкоштовна медична школа для жінок у 1896 році. Через зростання популярності нових навчальних послуг вона була розбудована для ширшого загалу у 1898 році. Зазнавши чергового оновлення приміщення у 1914 році, академічний заклад здобув звання найбільшого жіночого університетського коледжу у Сполученому Королівстві. Про високу ефективність його роботи засвідчило збільшення жінок на медичному обліку країни з двох до понад 1000 за 40 років.
У період Першої світової війни Лондонська королівська безкоштовна медична школа для жінок заохотила ще більше місцевих та іноземних студенток через мобілізацію лікарів-чоловіків. Частина студентського складу добровільно працювала у жіночих медичних підрозділах по всій Європі. На початку Другої світової війни новозбудоване розширення навчального закладу було пошкоджене внаслідок німецької атаки.
Після створення Національної служби охорони здоров’я Великобританії освітня установа стала спільною для жінок та чоловіків у 1948 році. Позбавившись суто жіночого спрямування, вона була перейменована на Медичну школу Королівської безкоштовної лікарні. У післявоєнну добу під патронатом королеви Єлизавети II було усунено наслідки руйнувань та відкрито нове крило Хендерсона. У 1998 році навчальний заклад об’єднався з відділенням лікарні університетського коледжу для розширення програми бакалаврату та післядипломної освіти у вигляді новосформованої Медичної школи UCL. У 2008 році він остаточно закріпився як Медична школа Університетського коледжу Лондона.
SpingerLink
Значення діяльності Лондонської школи медицини для жінок
Заснування Лондонської школи медицини для жінок засвідчило про тогочасну нагальну потребу у розвитку навчальних можливостей Великої Британії. Згуртування провідних лікарок та суфражисток дозволило їй перетворитися на найбільший жіночий університетський коледж у країні для місцевих та іноземних студенток. Незважаючи на спроби закриття у 1946, 1968 і 1980 роках, навчальний заклад зміг протистояти противникам становлення жіночої освіти та закріпитися як провідний Центр здоров’я на Хантер-стріт.
SpingerLink