Першою видатною жінкою у лондонському артдилерському світі вважається Ліліан Броуз. Її професійна спадщина демонструє поєднання комерційного хисту, мистецтвознавчої експертизи та організаторського таланту. Далі на ilondon.
Ранні роки та мистецький шлях Ліліан Броуз
Ліліан Броуз народилася 21 квітня 1906 року у Лондоні. У 1909 році вона разом з родиною переїхала до Південної Африки. Зростаючи у чужому культурному середовищі, дівчинка відвідувала Barnato Park High School. Прагнення до творчого розвитку змусило її повернутися до рідного міста у 1928 році. Там юна мисткиня розпочала навчання у Cecchetti Ballet School, одному з найпрестижніших закладів для танцівників того часу. Хоча її кар’єра балерини мала потенціал, вона не змогла досягти бажаних висот. Гастролюючи Голландією, дівчина усвідомила необхідність у пошуку іншого шляху.
Тоді Ліліан Броуз зробила крок назустріч мистецтвознавству та артдилерській діяльності. У 1931 році вона почала працювати безплатно, а згодом стала менеджером у галереї Леже. Незважаючи на брак досвіду, жінка переконала власника довірити їй підготовку фотографій для його закладу. Завдяки своїй наполегливості та ентузіазму, вона змогла взятися за організацію виставок сучасних художників. Хоча комерційний успіх був скромним, це не зменшило її завзяття.
Після початку Другої світової війни Ліліан Броуз долучилася до волонтерської роботи у службі швидкої допомоги. Проте навіть у воєнний час вона не полишала своєї місії у світі мистецтва. Її ініціативність та дипломатичний хист проявилися у співпраці з Кеннетом Кларком, директором Національної галереї. Артдилерка запропонувала інноваційне рішення: організовувати виставки сучасних британських художників у приміщенні галереї, поки її постійна колекція перебувала у безпечному місці в Уельсі. У цей період вона вибудувала широку мережу контактів серед художників, кураторів та колекціонерів, а також створила власний архів робіт.
У мирний період Ліліан Броуз разом з Густавом Дельбанко та Генрі Роландом заснували галерею Roland, Browse & Delbanco. Відкриття офісу на Корк-стріт, 19 у декого викликало здивування, адже ця вулиця була відома як «притулок для повій». Хоча артдилерка любила згадувати убогість цього району та розмови з дівчатами на порозі, вона працювала там протягом 32 років.
У 1949 році Ліліан Броуз виклала свій колишній професійний досвід у книзі «The Duchess of Cork Street». Використавши свої знання з балету та образотворчого мистецтва, вона отримала високу оцінку критиків. Завдяки успіху жінка обійняла посаду балетного критика у журналі The Spectator у 1950 році.
Вийшовши на пенсію, Густав Дельбанко та Генрі Роланд залишили керівництво у 1977 році. Після цього Ліліан Броуз разом з Вільямом Дарбі відкрила нову галерею Browse & Darby. У 1981 році вона остаточно відійшла від професійної діяльності. Вже наступного року жінка зробила щедрий внесок у національну культурну спадщину, передавши значну частину своєї приватної колекції Інституту мистецтв Курто. Померла вона 2 грудня 2005 року у Лондоні.
National Portrait Gallery
Густав Дельбанко, Ліліан Броуз та Генрі Роланд
Визнання та значення артдилерської діяльності Ліліан Броуз
Ліліан Броуз зробила значний внесок у розвиток мистецької торгівлі та виставкової діяльності. Вона стала символом можливостей для жінок, які прагнули реалізувати себе у традиційно чоловічій сфері. Жінка написала низку монографій про видатних художників, зокрема «Leslie Hurry: settings and costumes for Sadler’s Wells Ballets», «Edgar Degas: Ballet Dancers» та «Forain, the painter, 1852–1931». За свою діяльність вона була вшанована званням кавалера Ордена Британської імперії.
Alamy