Під час Другої світової війни важливий внесок у пришвидшення процесу збору розвідувальних німецьких даних зробив комп’ютер Colossus — електронний обчислювальний пристрій. Як перша цифрова, електронна та програмована машина, він зміг покласти край затяжному конфлікту та початок новому напряму британських технологій. Далі на ilondon.info.
Історія заснування та розвитку комп’ютера Colossus
На початку Другої світової війни британська боротьба з німецькою агресією вилилася у перехоплення зашифрованих армійських повідомлень Enigma та Fish. Втім, найважливішим джерелом засекречених ворожих переговорів був шифрувальний пристрій Tunny. Він зберігав конфіденційність сигналів вищого рівня у двійковому коді від Адольфа Гітлера та його військового командування у Берліні. Зрештою, уряд Сполученого Королівства виокремив потребу у вдосконаленні технологій для розкриття даних супротивника.
Для цього було розпочато проєктування та будівництво першого у світі електронного комп’ютера на Поштовій дослідній станції у Лондоні. Протягом 11 місяців процес його створення очолював англійський інженер-дослідник Томмі Флауерс. Після успішних випробувань у 1943 році Colossus Mk 1 був доставлений у Блечлі-Парк, головне місце перебування Урядової школи кодів та шифрів Великої Британії. У лютому 1944 року інженери Гаррі Фенсом і Дон Хорвуд повністю зібрали першу цифрову, електронну та програмовану машину Colossus. Хоча на виробництво першого зразка знадобився майже рік, постачання нової моделі пристроїв для криптоаналізу швидко налагодилося. Їхнє основне завдання полягало в усуненні першого шару шифрування з німецьких повідомлень, що дозволяло програмістам отримати повний доступ до їхнього змісту. У червні 1944 розпочалася експлуатація вдосконаленого Colossus Mark 2, який мав здатність обробляти інформацію удвічі швидше.
Оскільки ворожих сигналів для декодування виявилося надто багато, до кінця війни у Великій Британії використовувалося 10 комп’ютерів. Вони були розміщені у спеціально збудованому блоці «Н» для електронних обчислювальних пристроїв у Блечлі-Парк. Збудований за стандартним проєктом бараків Міністерства робіт, він мав залізобетонні стіни та дах з гофрованого азбесту. Незважаючи на непримітний дизайн та розташування, прибудова здобула визнання своєї історичної та технологічної важливості.
Подейкують, що після закінчення Другої світової війни сам Вінстон Черчилль для збереження секретності даних про комп’ютери наказав їх знищити. Майже всі машини Colossus були розібрані на настільки дрібні частини, що висновки про їхнє призначення були оприлюднені лише у 1970-х роках. У результаті вони протягом десятиліть не визнавалися частиною історії обчислювальної техніки. Замовчування здобутків їхніх розробників офіційно припинилося у 1974 році з публікацією книги «Надсекретно» офіцера Королівських військово-повітряних сил Фредеріка Вінтерботема, який працював на об’єкті під час конфлікту.
Wikipedia
Внесок та значення створення комп’ютера Colossus
Перший цифровий, електронний та програмований комп’ютер Colossus відіграв важливу роль у розвитку обчислювальної техніки у світі. Забезпечивши Велику Британією швидким доступом до німецьких повідомлень, він скоротив час розкриття ворожих намірів та саму війну. Хоча для визнання внеску інноваційної машини знадобилося немало часу, вона послугувала прикладом для подальших розроблень. На початку 20 століття Національний музей комп’ютерних технологій та Фонд Блечлі-Парк взяли на себе відповідальність за поширення історії роботи з комп’ютером у воєнний час.
Wikipedia