Житлова забудова Лондона роками знаходилася під впливом різних чинників. Її створення та розвиток були пов’язані з історичними подіями, соціальними рухами, єврейською культурою та різноманітними релігіями. Певні соціальні явища вплинули і на появу бетонних масивів Barbican. Хоча ці неприступні будинки часто потрапляли до списків найгірших будівель Великої Британії, вони мають свою унікальну історію, вагоме символьне значення та зв’язок із творчими спільнотами. Що відрізняє забудову від інших та які особливості приховує це місце? Далі на ilondon.
Новий погляд, новий світ, нова культура життя
Зведення масивів Barbican є своєрідним символом відродження міста після Другої світової війни. Даний район був майже повністю спустошений бомбардуваннями. У 1965 році розпочалося будівництво, яке тривало більше 10 років. Відбудова розглядалася не тільки як відновлення довоєнної забудови, але й як можливість реалізувати нові урбаністичні ідеї, засновані на функціональності, соціальній рівності та високій якості життя. Вона також передбачала створення житла для представників середнього та вищого середнього класу суспільства, яким не потрібно було добиратися до місця роботи з приміських районів.
Особливості архітектури та засади бруталізму
Архітектурні особливості масивів Barbican приховують усі описані вище мотиви. Перш, за все поява бруталізму як стилю відображала повоєнний оптимізм, а також нагадувала про прогресивну політику, здатну зруйнувати старі ієрархії. По-друге, будинки асоціювалися з міццю та стійким загальним добробутом. У результаті бачимо мінімалістичні споруди, де структурні елементи переважають над декоративним дизайном.
Увесь комплекс був спроєктований британською архітектурною фірмою «Chamberlin, Powell and Bon». Завдання було не з легких, адже масиви формують певний лабіринт, у якому пішоходи пересуваються пішки (важливою умовою також було створити простір без автомобілів). Архітекторам вдалося розмежувати приватні, громадські та комунальні локації. Однак навіть попри бетонну основу всього комплексу тут присутні дивовижні водойми та затишні внутрішні сади. Таким чином мешканці мають місце для проведення вільного часу. Безпосередньо бруталізм проглядається у грубих бетонних стінах та відшліфованих литих поверхнях.
Проте суворість та грубість притаманна не тільки самим спорудам, але й процесу будівництва. Йдеться про складні умови роботи на будівельних майданчиках. Усе це було пов’язано з бетоном. Для досягнення результату він мав сушитися протягом 21 дня, а вже потім робітники мали змогу зняти поверхню для оголення грубого гранітного заповнювача. Варто згадати, що для цього вони використовували ручні кирки. На жаль, процес будівництва призвів до декількох нещасних випадків. Зокрема, робітники зривалися з висоти, а вібрації від молотка обмежували рух крові до рук і провокували проблеми зі здоров’ям. Тож бруталістській архітектурі Barbican можна побачити відображення інтенсивності праці.
До масивів Barbican загалом належать 14 терасованих блоків та 4 вежі. На цій території також розташовуються Museum of London, City of London School for Girls, Guildhall School of Music and Drama, Barbican public library та Barbican Centre. До того ж, з балконів деяких квартир можна побачити залишки відомої Лондонської стіни, збудованої римлянами. Загалом, місце дозволяє поринути в історію та світогляд його мешканців, а масштаби та своєрідна амбітність роблять масиви не схожими на інші та говорять про подальшу довготривалу перспективу.