Лондон — місто з гарними краєвидами, цікавою історією та спортивними досягненнями. Одним із популярних видів спорту у мегаполісі вважається гімнастика, де поєднується сила, гнучкість, координація й естетика.
У Лондоні цей вид спорту має довгу історію й активно розвивається у сучасності. Це не тільки про сучасні клуби, які надихають дітей, а й про олімпійські мрії та великі досягнення. З роками гімнастика змінювалася від аматорського хобі до професійного явища. Далі на ilondon.info.
Історичне коріння
Історія лондонської гімнастики починається з XIX століття, коли німець Карл Фолькер відкрив школу гімнастики на відкритому повітрі поблизу Ріджентс-парку у Лондоні. Це був скромний майданчик, де вчилися лазити по канатах і перекидатися через бруси. Ця школа не збереглась після 1830 року, але пізніше створили гімназію “Primrose Hill”, яку підтримував міський департамент парків. Там учні досягали великих успіхів і прагнули розвиватися у спорті.
У Лондоні у 1838 році доктора Де Бету та Еренгоф пропагували гімнастику як ліки для тіла, відкриваючи практики по всьому місту. Справжній прорив відбувся у 1860 році, коли Арчібальд Макларен почав викладати гімнастику у недавно побудованому критому спортивному залі в Оксфорді. Туди ж відправили британських солдатів, щоб вони навчилися мистецтва і передавали його. Набагато пізніше армійські інструктори працювали у державних школах, де гімнастика стала навчальною програмою.
Цікавим історичним об’єктом стало відкриття у 1865 році “German Gymnasium” у районі Камден. Це був будинок гімнастичного товариства німців у Лондоні, де проходили змагання й різноманітні заходи. У 1866 році провели “National Olympian Games” — прообраз олімпійських змагань з гімнастики. У 1887 році Остін Флемінг Дженкін виграв чемпіонат Німецького товариства гімнастики — відкритий захід, який тоді вважався Національним чемпіонатом.
У 1892 році відкрили спортивний зал Бірмінгемського атлетичного інституту на вулиці Джона Брайта. Лондонська команда Фредеріка Дж. Гарві зі спортивної гімнастики брала участь у конкурсі “Challenge Shield”, де зайняла друге місце після Абердіна.
Олімпійські хвилі
Лондон став олімпійським центром для гімнастики. У 1948 році у місті пройшли Олімпійські ігри, які стимулювали розвиток спорту, підвищуючи інтерес до нього, зокрема, до гімнастики. У 1908 році на стадіоні “White City Stadium” вперше провели змагання з жіночої гімнастики. Після Першої світової війни був довгий застій, а вже після Другої світової війни у 1948 році у Лондоні пройшли Олімпійські ігри, де дві команди представили Велику Британію. Команди проводили тренування у поганих умовах, наприклад, під дощем у Гайд-парку. Хоч тоді медалей не було, але подія привернула увагу “YMCA” та “Harringay Arena”.
У 1961 році в “Albert Hall” відбувся 1-й чемпіонат Великої Британії. Там зібралося понад 6000 людей, які спостерігали за спортсменами. Захід тривав до 1971 року і згодом перетворився на Кубок чемпіонів, який проходив в “Albert Hall” до 1974 року. Членів гімнастичних клубів зростало і в Лондоні з 1500 осіб у 1967 році збільшилося до 8000 осіб у 1978 році.
З 1980 року було введено індивідуальне членство гімнастів. Всі клуби повинні були реєструвати індивідуальних членів. Видозмінилося і фінансування BAGA (Британська аматорська гімнастична асоціація), а також ввели національну систему страхування.
Олімпійські ігри у Лондоні 2012 року були вершиною спорту, адже “North Greenwich Arena” стала сценою для бронзи чоловічої команди та срібла і бронзи Луї Сміта з Максом Вітлоком, Бет Тведдл отримала бронзу у вправах на брусах. У той час британські гімнасти були дуже популярними.
Сучасний розвиток
Вже у XX столітті почали швидко зростати кількість клубів і асоціацій — “British Gymnastics” офіційно став керівним органом. Варто зазначити, що у 1997 році британська гімнастика отримала право проводити один з найпрестижніших змагань з художньої гімнастики, які спершу називали “Grand Prix”, що у сучасності “Кубок світу”. Почали з’являтися нові центри, як от “Queen Elizabeth Olympic Park”, з акцентом на інклюзивність.
У сучасності лондонські клуби Лондона пропонують багато видів гімнастики від ритмічної до акробатичної. Маленькі лондонці можуть вже з п’яти років займатися гімнастикою або для розваги, або для прогресу відповідно до своїх здібностей. Найпопулярнішими клубами міста вважають “Anna’s Gymnastics Academy”, “City of London Gymnastics Club”, “Mayfield Gymnastics Club” та “Wimbledon Gymnastics and Dance Centre”, де спортивна гімнастика поєдналася з танцями, навчанням і змаганнями.
Звісно, розвиток гімнастики у Лондоні кожен період зустрічався як з труднощами, так і з можливостями. Найчастіше клубам доводиться орендувати приміщення, що інколи обмежує тренування. Також не вистачає кваліфікованих тренерів і фінансування. Проте з кожним роком підвищуються стандарти безпеки та розширюються програми для різних вікових груп. Сучасна гімнастика стала доступною, різноманітною та перспективною.
Отже, лондонська гімнастика пройшла довгий шлях становлення, переживши війни та кризи. Лондон має всі шанси залишатися одним з провідних міст світу, де стрімко розвивається спорт.
Використані джерела: