Лікарня Аткінсона Морлі була створена як перший реабілітаційний центр Великої Британії, пов’язаний з міським медичним закладом. Переживши дві світові війни, вона також здобула першість у якості державних неврологічних послуг. Її розробки посприяли розвитку дослідження та лікування порушень мозкових функцій. Далі на ilondon.info.
Історія заснування та професійного розвитку лікарні Аткінсона Морлі
Спланована як реабілітаційний центр, лікарня Аткінсона Морлі разом з Вестмінстерською лікарнею Святого Георгія була побудована у 1867 році для надання допомоги бідним пацієнтам. Її відкриття відбулося у 1869 році у Лондоні завдяки благодійному внеску Аткінсона Морлі у розмірі 100 тисяч фунтів стерлінгів. Над виконанням замовлення заможного британського землевласника працювали такі архітектори, як Едвард і Джон Келлі, а також Джон Кроулі. На придбаній території старого маєтку герцога Веллінгтона вони очолили будівництво медичного закладу у стилі Другої імперії.
Через потребу у модернізації лікарні Аткінсона Морлі умови її приміщення були оновлені під керівництвом Адамса, Холдена та Пірсона у 1931 році. Залишаючись реабілітаційним центром до 1939 року, вона згодом почала приймати пацієнтів з травмами голови. У період Другої світової війни медичний заклад разом з лікарнями Болінгброк і Святого Георгія надавав послуги екстреної допомоги для поранених бійців. Як один з найвідоміших лоботомістів країни, Вайлі Маккісок організував у ньому нейрохірургічне відділення AMH.
Опинившись у власності Національної служби охорони Великої Британії у 1948 році, лікарня Аткінсона Морлі закріпилася як пункт швидкої допомоги. У 1960-х роках вона почала співпрацювати з новоствореним на її території Центром нейрореабілітації Вольфсона. Його спеціалізація поширювалася на реабілітацію та амбулаторні послуги для нужденних з усього південно-західного Лондона та Суррея.
У 1967 році представник британського національного конгломерату EMI Годфрі Хаунсфілд висунув новий метод створення зображень внутрішніх органів. Незважаючи на скептичну думку нейрорадіолога, більшість медичних працівників схвалили інноваційну ідею інженера-електрика. Зрештою, реалізація удосконалення використання рентгенівських променів була профінансована Департаментом охорони здоров’я. У результаті лікарня Аткінсона Морлі здобула звання першого місця застосування комп’ютерної томографії 1 жовтня 1971 року.
У 1973 році дослідження медичного закладу також поширилися на впровадження нових форм лоботомії. Розробник лімбічної лейкотомії хірург Алан Річардсон здійснював нейрохірургічну операцію пацієнтам з депресією, обсесивно-компульсивним та тривожним розладами. Лікарня Аткінсона Морлі спеціалізувалася на ній до 1999 року. У 2003 році вона остаточно припинила свою діяльність після переведення неврологічних служб до новоствореного відділення головної лікарні Святого Георгія. Водночас Центр нейрореабілітації Вольфсона припинив надавати пацієнтам професійні послуги у 2012 році.
St George’s neurosciences services
Значення та внесок лікарні Аткінсона Морлі у становлення медицини Великої Британії
Лікарня Аткінсона Морлі залишається у медичній історії Великої Британії одним із найбільш інноваційних хірургічних осередків головного мозку у світі. Заснована як реабілітаційний центр, вона перетворилася на міжнародно визнаний заклад нейронауки, який збагатився відділеннями рентгенівської нейрорадіології, психіатрії та сну. Завдяки фінансовій підтримці медичний заклад мав змогу надавати професійні послуги як цивільним, так і військовим понад 130 років.
Flickr